Запальний інфільтрат

Інфільтрат (від лат. in - в; filtratus - проціджений)-

скупчення в тканинах організму клітинних елементів з домішкою крові і лімфи. Найбільш часто зустрічаються запальний і пухлинний інфільтрат. Запальний інфільтрат складається переважно з поліморфноядерних лейкоцитів (гнійний інфільтрат), еритроцитів (геморагічний інфільтрат), лімфоїдних клітин (круглоклеточный інфільтрат), гістіоцитів і плазматичних клітин (гистиоцитарно-плазмоклеточный інфільтрат) та ін. Такі інфільтрати можуть розсмоктуватися, розплавлятися, піддаватися склерозированию, з освітою каверни, абсцесу, рубця і т. п. Пухлинний інфільтрат складається з пухлинних клітин різної природи (рак, саркома) і є проявом інфільтруючого росту пухлини. З утворенням інфільтратів тканина збільшується в обсязі, змінює колір, стає щільніше, іноді болюча. У хірургічній практиці інфільтратом називається ущільнення, що виникає в тканинах при просоченні анестезуючу (знеболюючим) розчином (див. Місцева новокаиновая блокада).

Інфільтрат (infiltratus) - ділянка живої тканини, який характеризується наявністю зазвичай не властивих йому клітинних елементів, збільшеним об'ємом і підвищеною щільністю; іноді термін інфільтрат використовується медиками для позначення ділянки тканини, инфильтрированного яким-або штучно введеним речовиною (напр., спиртом, антибіотиком, розчином анестезуючої кошти).

ЗАПАЛЬНИЙ ІНФІЛЬТРАТ

Що провокує Запальний інфільтрат: Запальні інфільтрати складають різноманітну за етіологічним фактором групу. Проведені дослідження показали, що у 37% хворих був травматичний генез захворювання, у 23% причиноюслужила одонтогенная інфекція; в інших випадках інфільтрату виникає після різних інфекційних процесів. Ця форма запалення відзначається з однаковою частотою у всіх вікових групах.

Симптоми запального інфільтрату: Запальні інфільтрати виникають як за рахунок контактного поширення інфекції (per continuitatum), так і лімфогенного шляху при ураженні лімфатичного вузла з подальшою інфільтрацією тканин. Інфільтрат зазвичай розвивається протягом кількох днів. Температура ухворих буває нормальною і субфебрильной. В області ураження виникають припухлість і ущільнення тканин з відносно чіткими контурами і поширенням на одну або кілька анатомічних областей. Пальпація безболісна або слабо болюча. Флуктуація невизначається. Шкірні покриви в області осередку ураження звичайного пофарбування або злегка гіперемована, кілька напружені. Має місце поразка всіх м'яких тканин даній області - шкіри, слизової оболонки, підшкірно-жирової і м'язової тканини, нерідко кількох фасцій звключенням в інфільтрат лімфатичних вузлів. Саме тому ми віддаємо перевагу терміну "запальний інфільтрат" перед терміном "целюліт", яким також позначають подібні поразки. Інфільтрат може вирішуватися в гнійні форми запалення - абсцеси і флегмониі в цих випадках його слід розглядати як предстадію гнійного запалення, яку не вдалося купірувати.

Запальні інфільтрати можуть мати травматичний генез. Локалізуються вони практично у всіх анатомічних відділах щелепно-лицьової області,дещо частіше в щічної та області дна порожнини рота. Запальні інфільтрати постінфекційної етіології локалізуються в піднижньочелюсних, щічної, околоушно-жувальної, підпідбородочні областях. Чітко простежується сезонність виникнення захворювання(Осінньо-зимовий період). Діти із запальним інфільтратом частіше надходять в клініку після 5-х діб захворювання.

Діагностика запального інфільтрату:
Диференціальну діагностику запального інфільтрату проводять з урахуванням виявленого етіологічного фактора і давності захворювання. Діагноз підтверджують нормальна або субфебрильна температура тіла, щодо чіткі контури інфільтрату, відсутність ознак гнійного розплавлення тканин і різкої болючості при пальпації. Іншими, менш вираженими, відмітними ознаками є: відсутність значної інтоксикації, помірна гіперемія шкірного покриву без виявлення напруженою і лискучою шкіри. Таким чином, запальний інфільтрат може характеризуватися переважанням проліферативної фази запалення м'яких тканин щелепно-лицевої області. Це, з одного боку, свідчить про изменени реактивності організму дитини, з іншого - служить проявом природного та терапевтичного патоморфозу.

Найбільші труднощі для диференціальної діагностики представляють гнійні вогнища, що локалізуються в просторах, відмежованих зовні групами м'язів, наприклад в підскроневої області, під m. masseter та ін У цих випадках наростання симптомів гострого запалення визначає прогноз процесу. У сумнівних випадках допомагає звичайна діагностична пункція вогнища ураження.

При морфологічному дослідженні біоптату з запального інфільтрату виявляють типові для проліферативної фази запалення клітини при відсутності або невеликій кількості сегментоядерних нейтрофільних лейкоцитів, велика кількість яких характеризує гнійне запалення.

В інфільтратах майже завжди виявляють скупчення дріжджових і міцеліальних грибів роду Candida, Aspergillus, Mucor, Nocardia. Навколо них формуються епітеліоїдноклітинні гранульоми. Міцелій грибів характеризується дистрофічними змінами. Можна припустити, що тривала фаза продуктивної тканинної реакції підтримується грибковими асоціаціями, що відображають можливі явища дисбактеріозу.

Лікування запального інфільтрату:
Лікування хворих із запальними інфільтратами - Консервативне. Проводять протизапальну терапію з використанням фізіотерапевтичних засобів. Виражений ефект дають лазерне опромінення, пов'язки з маззю Вишневського і спиртом. У випадках нагнаіванія запального інфільтрату виникає флегмона. Тоді проводять хірургічне лікування.